З
неопублікованого в ЗМІ.
From unpublished in mass media.
Стан охорони здоров’я нікого не влаштовує – хворим недоступні сучасні технології, медики мають мізерну платню, найнижчу серед усіх, хто отримує її з бюджету, їх фактично прирівняли до некваліфікованих робітників, ціни на ліки захмарні.
То що маємо з реформою в охороні здоров’я? 19 Міністрів і три В.о. за роки
незалежності пропонували суспільству варіанти реформ, які, на жаль, за різних
причин не були реалізовані. Нарешті нова команда МОЗу минулого року презентувала
ще один погляд на шляхи розвитку вітчизняної охорони здоров’я. Причому зрозумілими словами, і
спочатку не на традиційних міністерських колегіях, і не на засіданнях уряду, а
на майданчиках засобів масової інформації. У всякому випадку думки, донесені до
усіх у новий спосіб, в більшості випадків сприймались як новий погляд,
справедливий для громадян та медичної громади. Профспілка однозначно
підтримувала і підтримує бажання впровадити реформу, сподіваючись на досягнення
не тільки сучасного рівня медицини, задоволеності працею та умовами праці, а й
на підвищення престижності професії, зрозуміло – з адекватною зарплатою і
соціальними пільгами.
Що ж змінилося за останні місяці? Чому
профспілку реформатори почали визначати противником реформ ? Адже за законодавчим
визначенням профспілка може вплинути на лише на процедурні моменти, а ось на
рішення про реорганізацію, по-іншому – про реформування – не може! Не має прав
для цього в законодавчому полі! Голос профспілки в час реформ – виключно
дорадчий. Так чому ж лунають голоси, що наша профспілка - ворог новаціям, вона
– «совок», і взагалі проти реформ.
На нашу думку причина одна –
представники профспілки відверто висловлюються про сутність запропонованих МОЗ
кроків і не побоюються захищати своїх спілчан. Все частіше на різних рівнях
представники профспілки доводять - справжніх реформ в медицині, на жаль, на
сьогодні немає! Тому не потрібно боятися звинувачень у протидії їм, тому що
профспілка протидіє утиску прав працівників галузі, а не реформам галузі.
Спробуємо довести нашу тезу.
Аргументуємо фактами і логікою.
Скажіть будь-ласка – невже хтось думає,
що в Кабміні чи МОЗі нефахівці ? Ні, якраз навпаки – надзвичайні професіонали!
Абсолютно притомні і досконало знають
свою справу. Їх вишуканий професіоналізм полягає також у створенні міфів, з
якими нас спонукають боротися і
відволікають увагу від головного – від боротьби за свої права. І
головний з цих міфів – це реформа в медицині.
Як діє абсолютно нова «команда» МОЗУ:
створює димову завісу в засобах масової інформації, причому у перевірені
політтехнологами способи – враховуючи цільові аудиторії, соціальні мережі,
телебачення і майже геть відмовившись від впливових друкованих ЗМІ, які читають
думаючі громадяни. І чого раніше ніколи не було в нашій галузі – широко
використовуючи, за прикладом РФ – аудиторію за межами держави. Вміють запускати
і «інформаційну хвилю», використовують техніку "розпалювання
пристрастей", не забувають про «групи впливу», методики «спрощення
проблеми», «наклеювання ярликів» і інші технології.
Другий рік в голови наших громадян
вбиваються одні і ті ж тези: лікарі-хабарники в медичних закладах,
хабарники-викладачі в медвузах, студенти-ледарі з низьким інтелектом бо не з
тим балом ЗНО прийшли вчитись, аптечна мафія, гроші повинні за кимось ходити, а
не утримувати стіни. «Лікарів у нас оголошено вбивцями, професорів —
некомпетентними, головних лікарів — корупціонерами. Хорошими і розумними
залишилися тільки активісти певних пацієнтських організацій, які, мабуть, зроблені
з іншого тіста, бо без досвіду роботи, знань чи й узагалі без освіти можуть
творити дива — формувати політику МОЗ, вести засідання експертних груп та
проводити сумнівні за своєю якістю начебто соціологічні дослідження». Це не
наші слова, це слова Заслуженого лікаря України, професора, доктора медичних
наук Ольги Голубовської,
завідувачки кафедрою інфекційних хвороб Національного медичного університету
ім. О. О. Богомольця (http://www.vz.kiev.ua/reformy-za-shablonom-chy-vystoyat-spetsyfichni-galuzi-ohorony-zdorov-ya/).
І за цією завісою приймаються Закони.
Потрібні для певної мети. Потрохи, порційно – спочатку про так звану
«автономізацію», під шумок викинуті усілякі згадки про обов’язкове медичне
страхування в головному медичному законі - Основах законодавства про охорону
здоров’я, потім дотисли 6327, і ще практично без реклами готується – дуже
цікавий законопроект 6604. Ми ще повернемося до головного у цих Законах, до їх
головної мети. І чому за одні піднімається великий галас, а інші пролітають
майже непоміченими.
То ж по порядку. Не можна не сказати
спочатку про піар-кампанію останніх років. Хто тільки не висловлювався про
медичну реформу, яка започатковується новою реформаторською командою МОЗу! І
поважні посли ЄС, і народні депутати різних блоків, і всезнаючі громадські
активісти, і поодинокі лікарі та пацієнти… Не чути тільки фахівців – найперше з
організації охорони здоров’я та управлінців-менеджерів, знайомих з сучасними
теоріями управління, принципами і законами менеджменту. Хоча чому не чути?
Зрідка виникали оцінки новим підходам і ідеям. Ось майже одинокий голос
нардепа, - колишній віце-прем’єр і міністр фінансів України Віктор Пинзеник про
сутність проектів реформаторських законів в охороні здоров’я – «РУХ – УСЕ,
КІНЦЕВА МЕТА – НІЩО!».
Звідки така думка ? Реформа – це план
дій для досягнення мети, а ці дії виконуються головами і руками виконавців. Без
доброго плану і свідомих виконавців – однозначно не вийде нічого. А яке
відношення ми бачимо щодо виконавців у ідеологів медичної реформи ?
На курсах «по ОЗО» (це ПАЦи для головних
лікарів та начмедів) в часи незалежності включають цикл лекцій з теорії
управління, а потім на тестуванні суворо перевіряють – як керівники засвоїли ці
знання, що знають про сучасний менеджмент в
охороні здоров’я. Чули головні лікарі і про засновника школи наукового
управління Фредеріка Тейлора, і про Анрі Файоля, знайомі тези і принципи А.
Маслоу і Г.Емерсона. Ну що ж скажеш проти сьомого принципу А.Файоля, який
прозвучав якраз 101 рік тому: «Відданість і підтримка працівників
забезпечуються тоді, коли вони одержують справедливу заробітну плату за свою
працю».
Та й більш сучасні погляди відомі. Ну
ось будують в Україні, за певними ознаками – якусь британсько-американську
модель. Так знову ж – Е.Мейо (американський соціолог та психолог) довів, що
продуктивність праці великою мірою залежить від приязних стосунків між людьми в
процесі праці (між робітниками і менеджерами). Він вбачав основне завдання
менеджера у створенні дружніх взаємин в колективі та довір'ї до
робітників. Мері П.Фоллетт теж довела
доцільність відкритого спілкування з робітниками. Саме вона запропонувала
трактування менеджменту як "мистецтва досягати результатів за допомогою
дій інших", що передбачає гармонію стосунків менеджера і підлеглих.
У всякому випадку, сучасні управлінці
одностайні - стимулювання інноваційної праці повинно спиратися на матеріальні
та на нематеріальні (соціально-психологічні) форми стимулювання! Лише за цих умов інноваційна активність
персоналу буде високою, що розширюватиме інноваційні можливості, а
застосовувані методи стимулювання збагачуються відповідно до зміни мотиваційних
преференцій виконавців.
У перекладі, зрозумілими словами, на
хлопський розум – впроваджуєте щось нове, платіть виконавцям достойно хоча б на
час запуску реформи та не скупіться на добрі слова працівникам, від яких
залежить кінцевий результат впровадження ваших ідей. Згляньтеся і спустіться з
небес, поспілкуйтеся, раптом щось розумне й почуєте.
А що ж ми другий рік бачимо і чуємо ? Не
те що матеріальне стимулювання - борги по зарплаті зростають і вже практично
безнадійні до Нового року, якщо не виженуть з роботи (ба, оптимізують) чергову
групу вже не просто окремих працівників, а цілі відділення і заклади. Освітяни
– ті що в Міносвіти, виявились освіченішими нашого Міністерства – там хоч за
престижність надбавку уводять, та на два тарифних розряди стимулюють. Ну і в
бюджеті спромоглися передбачити.
Та грець з ним, матеріальним – ми на
клятві Гіппократа зростали – так знову ж.
Моральні стимули знову якісь незрозумілі спільноті – то
лікарі-хабарники, то щось не те і не туди вшили, то клич по усім каналам – гей,
а ну кому ці злі медики насолили і яка лікарня найбрудніша! Це ж не ми так
керуємо, це все злі попередники та горе-головні лікарі накоїли.
Одним словом - головне в нових принципах
менеджменту залишилось непоміченим ЗМІ! А це нове слово в теорії управління!
Нічого радитися з виконавцем, тримай його під страхом оптимізації (читай –
звільнення, чи то реорганізації) та лякай, щось бовкнеш на мітингу (куди тебе,
звісно, насильно примусили йти), то ще не тільки надбавки чи доплати не
отримаєш, а взагалі зарплати не дамо і ворогом реформ наречемо.
Щось вже не смішно.
До того ж демонстративне нехтування
представниками влади законодавства і
вимоги бездоганного виконання Законів,
як зараз принизливо-модно казати, – «пересічними».
Ось і перший наш аргумент, що реформа –
це не є мета нашого МОЗу – адже для успіху реформ потрібно робити все якраз
навпаки, як це робиться у всьому світі – стимулюючи морально і матеріально
виконавців.
Чому в МОЗ тими, хто сьогодні при владі,
направлена команда, яка досконало вміє щось презентувати, є спецами з
піар-кампаній, але не має досвіду керівництва бодай маленькою лікарнею? Невже
ми думаємо, що «П» (підприємець, будь-який ) призначив би реорганізувати роботу
свого підприємства людину без досвіду роботи в цій галузі? Менеджера, який не
довів би попередньо практичним результатом свою ефективність управлінця ? А тут
– очільник ні дня не управляв в цій країні нічим, його провідні фахівці або
мають досвід максимум на рівні структурного підрозділу або ж взагалі без
профільної освіти. Ні ! Вони фахівці, причому високого рівня. Але тільки не в
тій галузі і не в тому напрямку. На жаль. Повага їм за їх професіоналізм, але
його застосовувати радше потрібно для іншого.
Що ж можна порадити ? Найперше не
дивитися натщесерце телебачення, коли на екрані презентують реформу, та не
приведи.. не читайте пости цих же авторів про реформи в соцмережах. Як
нещодавно сказав беззаперечний авторитет для молоді Станіслав Вакарчук – є небезпека, гірша від наркотичної залежності
та навіть шизофренії – на просторах
соцмереж відбувається справжня інформаційна диверсія. Прислухайтеся до розуму,
а не до емоцій, ознайомтесь з різними думками, читайте першоджерела, а не їх
інтерпретацію. І не сподівайтесь, що моральні принципи тих, хто керує нашими
«реформаторами», передбачають повагу до Закону.
Скажете не так ? Ну ось хоча б історія з
«Швидкою допомогою». Не секрет, що це остання надія одиноких бабусь і дідусів,
а вряди-годи й високих чинів, найперше на периферії – де нема «Борисів» та
«Добробутів». Тому перейдемо до прикладів, побудованих на фактах.
Наказом МОЗ від 02.03.2017 р. №198
оновлено кваліфікаційні характеристики окремих посад медичних працівників -
внесені зміни в Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників
«Випуск 78. Охорона здоров’я». Зміни пов'язані із запровадженням в Україні
підготовки фахівців за спеціальністю «Медсестринство» й освітнім ступенем
«магістр». Стосується це посади головної медичної сестри, а також уведені нові
посади – «заступника головного лікаря з медсестринства», «гігієніста зубного»,
«сестри медичної – координатора».
Все логічно, медична спільнота підстави
розуміє.
9 серпня 2017 року Міністерство охорони
здоров'я України видає наказ №918 «Про внесення змін до Довідника
кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона
здоров'я", яким Довідник кваліфікаційних характеристик доповнюється новими
професіями. Так, саме ДОПОВНЮЄТЬСЯ – професіями «Інструктор з надання
догоспітальної допомоги», «Парамедик», «Екстрений медичний технік», «Інструктор
з надання першої допомоги» з приміткою – чинним наказ є з моменту внесення змін
профільним міністерством – Мінекономрозвитку – до Національного класифікатора
України ДК 003:2010.
Трішки насторожило, бо будь-які зміни в
ДК повинні обговорюватися і погоджуватися в рамках соціального діалогу не
тільки медичною спільнотою, а й профспілкою. Але після внесення змін до
Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78
"Охорона здоров'я" навесні щодо анестезіологів та головних медсестер
ніяких негарних несподіванок не було, була логіка, тому й медична громада була
спокійною.
І ось дочекалися - Мінекономрозвитку
наказом від 26.10.2017 № 1542 внесені зміни до національного класифікатора
України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», причому з набуттям чинності з 1
листопада 2017 – одразу ж! Але є цікавинка ще важливіша – якщо МОЗ лише
ДОПОВНИВ перелік кваліфікаційних характеристик трьома професіями, то
Мінекономрозвитку – ВИКИНУВ з правового поля держави професії лікаря-терапевта,
лікаря-терапевта дільничного,
лікаря-терапевта підліткового та цехового, фельдшера з медицини невідкладних
станів, сестра медичної з лікувальної фізкультури та сестри медичної з
масажу!!! А терапевти і фельдшери - це ж
наймасовіші професії первинної ланки в нашій медицині ! Це реформа чи що ? Чи
просто неприховане знущання з медичної спільноти ? Краще вважати, що це
знущання з Законів України, урядових постанов, ніж просте управлінське
невігластво. Хоча є й інші оцінки.
І
зразу ж вибух коментарів – в усіх ЗМІ! І що це не страшно, адже нехай собі
парамедики з’являються, адже ніхто не примусить прогнати лікарів зі «швидкої»,
то перевести фельдшерів на посади медсестер, і хто там буде перевіряти в
глибинці – чи медсестра сама поїхала на виклик, чи разом з лікарем (якого там
останні 20 років не було). А дільничні терапевти все одно ж звиклись, що вони
мають бути «сімейними».
А
те що професію «лікар-терапевт» Мінекономрозвитку змінює на «лікар внутрішньої
медицини» майже не помітили.
А
ось під завісою публікацій і коментарів до змін ДК майже непоміченою проходить
вже серйозніший документ – ще в серпні МОЗ, знову ж з порушенням, вірніше з
ігноруванням законодавчих норм про соціальний діалог (див. примітку 1) , направило до Кабміну проект постанови КМУ “Про
внесення змін до Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної
допомоги”. (дивіться наше повідомлення за серпень - http://medprof-km.blogspot.com/2017/08/blog-post_19.html ). Цитуємо
проект: «п.5.
До складу бригади екстреної медичної
допомоги входять два парамедика та екстрений медичний технік. Керівником
бригади
є один із парамедиків, кваліфікаційна категорія якого вища». У такий спосіб
спеціалізовані бригади (за
спеціалізацією психіатрія, кардіологія, неврологія, педіатрія, неонатологія
тощо) і взагалі лікарські бригади ліквідуються як клас, хоч і за перехідний період !
Міністерство
охорони здоров’я коментує, що нічого страшного - мовляв, внесете зміни до трудових книжок, і
все. (Цитуємо: «Медики з
відповідною освітою та навичками автоматично займатимуть посади з новими
професійними назвами, з подальшим проходженням курсів підвищення кваліфікації…
- http://moz.gov.ua/ua/portal/pre_20171108_d.html )
Ні, на жаль не все. З 1 листопада 2017 року роботодавці
зобов’язані привести штатні розписи закладів охорони здоров’я та записи про
професії працівників у відповідність із змінами до ДК 003:2010. Одночасно
встановити посадові оклади медпрацівників за новими професіями, переписати
посадові інструкції з новими вимогами.
А в «Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Випуск 78 «Охорона здоров'я», виявляється, цих нових, уведених Мінекономрозвитку
професій ще немає !!!
А згідно одного з найбільш використовуваних і згадуваних наказів
МОЗ - №385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських,
провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у
закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 року в закладах охорони здоров’я
таких нових посад існувати не може ! А старі, згідно ДК, потрібно скоротити.
В наказах про атестацію знову ж нічичирк – ні в наказі МОЗ «Про
подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.1997 № 359, ні в наказі
«Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23.11.2007 № 742 –
а яким чином враховувати час роботи на скасованих з 1 листопада посадах !
Потрібно забути й про додаткову оплачувану щорічну відпустку
тривалістю три календарних дні згідно позиції «н» статті 77 Основ законодавства
України про охорону здоров’я від 19.11.1992.
Та що там відпустка. Зарплату нарахувати неможливо – адже «Умови
оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту
населення» (наказ МОЗ та Мінсоцполітики від 05.10.2005 № 308/519) таж не
передбачають нових посад, тарифікувати, тобто визначити посадові оклади теж
неможливо.
На нашу думку логічним є запитання про ці недоречності
до МОЗУ, яке стверджує: «На сьогодні Міністерство охорони здоров’я України
разом із фахівцями приводить у відповідність пов’язані із цими змінами
нормативні-правові акти… . Просимо не вірити маніпуляціям та поширювати
офіційну й перевірену інформацію» - що ж заважало спочатку передбачити ці зміни
? Профспілка перевірила усі нормативно-правові акти, змін немає ! Є лише
обіцянка їх внести ! І це є факт. Перевірений.
Наведене вище – результат урядових дій, тобто
виконавчої влади. А що ж Верховна Рада ? На законодавчому рівні – це вже
освячений рішенням більшості депутатів Верховної Ради Закон №6327 «Про державні
фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який підготовлений
знову ж МОЗом. Коментарів до нього не бракувало, мало до яких законопроектів
стільки було. Залишимо наші коментарі на
наступний раз. Вартий найпершої уваги ще один законопроект – за номером 6604,
законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо
забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів», без якого 6327 – мертвонароджений. Якщо головний принцип
«реформи» за законом 6327 – «оплата пролікованого випадку» (він же «гроші
ходять за пацієнтом»), то розпорядників коштів, якими МОз бачить лікарів
первинної ланки, цікавить які ж то гроші, звідки і на що їх можна буде
витрачати ? Ось тут піар-кампанія мала де розгорнутись – по усіх джерелах, з
усіх екранів – захмарні тисячі на зарплату хорошому лікарю, сотні тисяч на
амбулаторію! Всі реєструйтесь підприємцями – ФОПами! А що ж буде після
прийняття законопроекту 6604 ? В
пояснювальній записці – одна справедливість і рівність усіх громадян – «..єдиний тариф за первинне
медико-санітарне обслуговування однієї людини, .. доплати за високий рівень
охоплення приписаних до конкретного постачальника послуг.., рівний доступ до
всіх медичних послуг (в тому числі, первинної медичної допомоги) для кожного
громадянина незалежно від реєстрації місця проживання..».
І це дуже насторожило – оплата за послугу, а
як же може бути однакова вартість послуг? У одних кабінет в будівлі поліклініки,
у інших сімейних лікарів - в пристосованій амбулаторії ? Де ж тут економіка з
її собівартістю ? І як «вписатися» для 17 тис.грн зарплати (по розрахунках
МОЗ), якщо потрібно не тільки утримувати штат амбулаторії, а ще й інші витрати
мати. Виявляється відповідь проста – законопроект 6604 дуже цікаво визначив, що
гроші то ходять за пацієнтом, але не всі.
Комітет Верховної Ради України з питань
бюджету на своєму засіданні 06.09.2017 року (протокол № 110) розглянув
проект закону 6604 . У своєму висновку чітко зазначив
- до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних
бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад належать видатки на:
·
оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів
охорони здоров’я;
·
оновлення матеріально-технічної бази, капітальний ремонт та
реконструкцію;
·
місцеві програми надання населенню медичних послуг понад державний
гарантований пакет;
А з обласних бюджетів
фінансуватимуться регіональні програми, комунальні послуги та спожиті енергоносії
в обласних закладах охорони здоров’я та оновлення матеріально-технічної бази,
капітальний ремонт та реконструкція.
Оце так подарунок місцевим
бюджетам! І повна втрата ілюзій майбутніми ФОПам-лікарями, які мають нести
абсолютно усі витрати, маючи чи то 270 чи то 340 грн. за кожного пацієнта на
увесь рік.
І навіть попри це, одразу закладається брак
коштів на виконання гарантованого пакету, який ще тільки в проектах: два
комітети Верховної ради - з питань бюджету та з питань охорони
здоров’я
офіційно звертають увагу, що законопроект 6604 не узгоджений з Основними
напрямами бюджетної політики на 2018-2020 роки та базовим законом 6327. Цитуємо висновок бюджетного комітету: «Згідно
з фінансово-економічним обґрунтуванням до вказаного законопроекту обсяги медичної
субвенції мають становити у 2018 р. 70.814 млн грн, у 2019 р. – 90.287 млн грн,
у 2020 р. – 115.116 млн грн. Натомість у проекті Основних напрямів
показники стель загальнодержавних витрат для МОЗ (в яких враховуються не лише
медична субвенція, а й інші субвенції у сфері охорони здоров’я) визначені на
2018 р. у сумі 66.870,2 млн грн /на 3943,8 млн грн менше ніж враховано у
законопроекті/, на 2019 р. – 75.009,6 млн грн /відповідно на 15.277,4 млн грн
менше/, на 2020 р. – 82.320,2 млн грн /відповідно на 32795,8 млн грн
менше/. Отже, у проекті Основних напрямів стелі витрат на медичну субвенцію та
інші субвенції у сфері охорони здоров’я загалом на наступні три роки є меншими
від необхідних розрахункових обсягів медичної субвенції, врахованих у законопроекті,
на 52.017 млн грн». Вдумайтесь – одразу закладається брак коштів у 52 мільярди.
Та й взагалі, Головне
науково-експертне управління Верховної
Ради вказує, що згідно Регламенту Верховної Ради
України цей
законопроект (6604) не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях
Верховної Ради відповідного скликання. (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62073).
Що ж маємо у підсумку ?
Варіантів два. Перший – ми маємо чіткий, вивірений
фінансово та деталізований за заходами, гарантіями і стимулюванням виконавців
соціально спрямований план реформ, що підніме рівень охорони здоров’я на
європейський рівень.
Другий – ми маємо завуальовані під реформаторську
риторику заходи по зменшенню видатків з Держбюджету на охорону здоров’я і
взагалі на соціальні потреби з максимально можливим централізованим контролем
за коштами цього бюджету.
Здається що другий варіант вже
виконується: медиків позбавили пенсій за вислугу років, зменшивши норматив
забезпечення ліжковим фондом - скоротили чисельність робочих місць, відчувши
відсутність жорсткої реакції суспільства – скасували штатні нормативи в
державній охороні здоров’я взагалі (а це були певні гарантії для мешканців тих
чи інших територій мати медпрацівників різних спеціалізацій), що за браком коштів місцевих громад і
держбюджету неминуче призведе до закриття лікувальних закладів; із створенням
замість закладів комунальних підприємств автоматично щезне хоч якийсь орієнтир
в мінімальній зарплаті – єдина тарифна сітка; маніпуляціями з Державними
класифікатором скорочується штат «швидкої допомоги» і, сподіваємось лише на
певний період, велика частина медичної громади втратить право на скорочений робочий день та додаткову оплачувану відпустку.
То чому ж профспілка і медики повинні
зважати на Закони, чому повинні просити, а не вимагати ?
Колеги, не реагуєте на спроби
пересварити нас зсередини, не реагуйте на спроби дискредитувати профспілку,
думайте самі ! Оцінюйте факти, а не вислови, зважайте на дії, а не на агітки! І не забувайте про важелі, які поки що в нас
є – працюйте над якісними колективними договорами, заповнюйте локальними
нормами прогалини в нормативних документах, вимагайте його виконання – і тоді
нам не страшні ні зміни до ДК, ні комунальні підприємства замість закладів чи
установ.
Навряд чи можна назвати зміни в організації надання медичної допомоги громадянам, переважно зміни фінансування первинної медичної допомоги закладів охорони здоров'я реформою у справжньому, науковому сенсі.
Реформа – це заміна старих суспільних відносин новими в
будь-якій сфері суспільного життя, у тому числі в сфері охорони здоров’я. Тому "реформа" – це не є просто «реорганізація»,
«модернізація», чи «оптимізація» ... Реформа – це докорінна зміна традицій та
процесів в певній галузі. Саме так в історії людства трактується поняття «Реформа».
Але політики, часто з непристойною метою, вводять в оману суспільство, називаючи
реформою будь-які суспільні зміни, які не є реформою.
Фахівці МОЗ будь-які зміни чи нововведення сьогодні називають реформою. Але одразу ж зауважимо –
так, в словниках можна зустріти таке тлучамення терміну «Реформа», але за висновками
науковців - це радянський штамп 50-х років ХХ століття, що не відповідає сучасним
поглядам. Змін суспільних відносин в системі охорони здоров'я нещодавно вжиті Урядом і Верховною Радою заходи, навіть якщо це Закони і Постанови, не передбачають, лише змінюються напрями і розпорядники грошових потоків на фінасування тих чи інших закладів охорони здоров'я. А мета цих змін - зменшення видатків держави.
Що робити профспілкам медиків сьогодні ?
Відповідь проста – подвоїти зусилля у передбачений Законом спосіб, витискуючи,
видавлюючи з уряду і влади загалом зарплату, компенсації за шкідливу працю і
нормальну пенсію.
С.Х.Хотовицький, лікар
Додаток -
За інформацією Хмельницької обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України - позиція профспілки з актуальних питань:
