Чому так
?
Згідно з частиною
десятою статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі
— Закон про відпустки) черговість надання відпусток визначається графіками, які
затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової
організації і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховують
інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Згідно зі
ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці №132 «Про оплачувані відпустки»
розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена
компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше
не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що
працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на
це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних
робочих тижнів
Україна ратифікувала
цю Конвенцію Законом від 29.05.2001 р. №2481-III, тому частина 1 ст. 12 Закону про
відпустки встановлює норму, згідно якої щорічну відпустку на прохання працівника
може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна
її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Тобто ініціатором поділу щорічної
відпустки може виступати тільки працівник, а роботодавець має право погодитися на
поділ відпустки, відмовити або запропонувати свій варіант поділу. Поділ щорічних
відпусток з ініціативи роботодавця може бути визнано порушенням Закону про відпустки.
Причому поділ щорічних
відпусток з ініціативи роботодавця може бути визнано порушенням Закону про відпустки.
Таким чином, основна безперервна
частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин
щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. Важливо,
що ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її
частиною.
Наприклад, щорічну
відпустку працівника тривалістю 24 календарних дні можна розділити так: 1-ша
частина — 6 к. д.; 2-га частина — 14 к. д.; 3-тя частина — 4 к. д.
Але нормою статті 12 Закону України
«Про відпустки» передбачено можливість
поділу щорічної відпустки на частини, а
не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.
Тобто роботодавець або погоджує запропонований працівником варіант поділу
відпустки, або відмовляє. Також роботодавець може запропонувати свій варіант
поділу або не поділити її взагалі.
Невикористану частину щорічної
відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але
не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається
відпустка. Не буде також порушенням, якщо працівник використає частину щорічної
відпустки в наступному робочому році у терміни, визначені Законом України «Про
відпустки».
Норма щодо поділу відпустки на
частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові
відпустки. До слова – абсолютно законно буде, якщо працівник-медик
використовуватиме окремо основну – щорічну відпустку у 24 календарні дні, а
окремо скористається додатковою за особливі умови праці (найчастіше це 7 к.д.).
Якщо мова йде про соціальну
додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену статтею 19 Закону
України «Про відпустки», то на відміну від щорічної відпустки, поділу на
частини вона не підлягає.
Однак працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами,
може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою
тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою
тривалістю 7 календарних днів.
Соціальна відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю
або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом
(розпорядженням) роботодавця (частина перша статті 181 КЗпП України). Отже,
частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю
або частково протягом строку до
досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка чи інша зазначена особа може на свій розсуд у будь-який час
припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці,
приступити до роботи на умовах неповного робочого часу
ЗАКОН
УКРАЇНИ
Про
відпустки (від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР)
Стаття
12. Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки
Щорічну відпустку на прохання працівника
може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна
безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
(частина перша
статті 12 із змінами, внесеними
згідно із
Законами України від 02.11.2000 р. N 2073-III,
від 06.02.2003
р. N 490-IV)
Невикористану частину щорічної відпустки
має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше
12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Відкликання з щорічної відпустки
допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха,
виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних
випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог
частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У
разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї
суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
(частина третя
статті 12 із змінами, внесеними
згідно із
Законом України від 02.11.2000 р. N 2073-III)
МІНІСТЕРСТВО
ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ
З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА УМОВ ПРАЦІ
ЛИСТ
від
26.02.2008 р. N 87/13/84-08
Щодо
можливості поділу відпустки і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення
Департамент з питань державного регулювання
заробітної плати та умов праці розглянув листа щодо можливості поділу відпустки
і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і повідомляє.
Згідно із статтею 12 Закону України
"Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути
поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її
частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому, ця частина
відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною.
Зазначеною вище нормою передбачено
можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця
поділити її на частини, як того бажає працівник.
Оскільки остаточне рішення щодо надання
працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого
часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити
відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови
поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
Невикористану частину щорічної відпустки
має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше
12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Законодавством не передбачено умови щодо
надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем
закінчення попередньої використаної її частини.
Враховуючи те, що конкретний період
надання щорічної відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем, то в
наказі має бути зазначена, узгоджена між ними, дата початку відпустки та її
закінчення.
При цьому річна норма робочого часу
працівника має бути зменшена на кількість днів (годин), які за графіком або
розпорядком роботи припадають на час відпустки чи її частини.
Згідно із ст. 21 Закону України
"Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що
посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка
тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі
посадового окладу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2
постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 "Про
впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів
виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам
органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів,
органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати
праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні
щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати
працівника.
Отже, допомога на оздоровлення при наданні
щорічної відпустки повинна виплачуватись у розмірі посадового окладу, а за
наявності коштів ця допомога може бути виплачена у розмірі, що не перевищує
середньомісячної заробітної плати працівника.
У випадку поділу щорічної відпустки на
частини, допомога на оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік при
наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.
Директор Департаменту О. Товстенко