Питання: працівник комунального закладу охорони здоров’я, працюючий пенсіонер, подав заяву про надання відпустки без збереження оплати праці на строк 4 місяці, посилаючись на Закон України від 28.12.2014 року №76. Чи є правомочним посилання на цей Закон ? Які максимально можливі терміни відпусток без збереження оплати праці ?
Відповідь: в даній ситуації посилання на закон №76 некоректне. Терміни відпусток унормовані статтями 25 і 26 Закону про відпустки, згідно яких максимальний термін – 45 календарних днів (15+30 к.д.)
Пояснимо: Щодо надання працівникам відпусток без збереження зарплати та використання положень пункту 9 Закону України від 28.12.2014 року №76 „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” при наданні таких відпусток, повідомляємо наступне. Відповідь: в даній ситуації посилання на закон №76 некоректне. Терміни відпусток унормовані статтями 25 і 26 Закону про відпустки, згідно яких максимальний термін – 45 календарних днів (15+30 к.д.)
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. №76-VIII (далі – Закон № 76), внесені зміни до 42 нормативно-правових актів. В основній частині зміни запрацювали з 01.01.2015 р. (окремі наберуть чинності протягом 2015 року). Зміни спрямовані на економію бюджетних коштів за рахунок скорочення видатків на оплату праці, соціальні гарантії та пільги.
Пунктом 9 Закону №76 передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абзаці першому цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.
Але таким правом наділені не всі керівники бюджетних установ, а виключно керівники органів виконавчої влади та інших державних органів. Поняття «державний орган» для застосування аналогічної норми у 2014 році викладено в листі Мінсоцполітики від 09.09.2014 р. №3761/0/10-14/13. У цьому роз’ясненні Мінсоцполітики зазначало: систему органів виконавчої влади відповідно до Конституції України, Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації» формують Кабмін, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.
Оскільки заклади охорони здоров’я не належать до органів виконавчої влади та інших державних органів, то на керівників звичайних бюджетних установ, створених органами державної влади або органами місцевого самоврядування (заклади охорони здоров’я, навчальні заклади, заклади культури, установи соціального захисту) вказана норма не поширюється.
Застосування норм п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76 можливе по відношенню до працівників відділів чи управлінь, інших структурних підрозділів місцевої держадміністрації, наприклад, управлінь освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення тощо.
Щодо можливості надання працівникам відпусток без збереження зарплати на тривалі терміни. Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504 (далі — Закон про відпустки) передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати двох видів:
- відпустки, які надаються за бажанням працівника в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки);
- відпустки, які надаються за погодженням сторін трудового договору (ст. 26 Закону про відпустки).
Законом про відпустки не передбачено жодних обмежень при наданні відпусток без збереження заробітної плати та не встановлено послідовності щодо надання цих видів відпустки, а тому відпустки без збереження заробітної плати можуть надаватися одночасно за декількома визначеними Законом підставами. Надання відпусток без збереження заробітної плати кількох видів може бути оформлене одним наказом із зазначенням кількості днів та з посиланням на відповідні пункти статті 25 Закону про відпустки та статтю 26 цього Закону.
Вихідні та святкові дні до тривалості цієї відпустки враховують, але є цікава можливість - надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати за згодою за кілька разів (по статті 26, виключаючи з 15 можливих вихідні та святкові), тим самим подовжуючи загальну тривалість, наприклад - 5 +5 + 5 календарних днів. Але відпустки без збереження за статтею ст. 25 — ділити не можна, допускається тільки використання кількох підстав.
Важливими гарантіями прав працівника при наданні відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтями 25 і 26 Закону про відпустки, є те, що на час надання цих відпусток за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках (за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — до досягнення дитиною 16-річного віку) зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, час перебування працівника у відпустці за свій рахунок не зараховується
Таким чином, працівнику можна надати відпустку без збереження заробітної плати за угодою між працівником та адміністрацією до 15 календарних днів на рік (стаття 26 Закону України «Про відпустки»), а також відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку (стаття 25 Закону про відпустки).
Відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.
Потрібно взяти до уваги, що надання певним категоріям працівників відпустки без збереження заробітної плати також передбачаються: Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (від 28.02.1991 р. № 796) — працівники, що мають статус чорнобильця 3-ї та 4-ї категорії - до 14 робочих днів, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (від 18.11.2004 р. № 2195) - до двох тижнів на рік; Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (від 22.10.1993 р. № 3551) - до 14 к. д. .
Вихідні та святкові дні до тривалості цієї відпустки враховують, але є цікава можливість - надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати за згодою за кілька разів (по статті 26, виключаючи з 15 можливих вихідні та святкові), тим самим подовжуючи загальну тривалість, наприклад - 5 +5 + 5 календарних днів. Але відпустки без збереження за статтею ст. 25 — ділити не можна, допускається тільки використання кількох підстав.
Важливими гарантіями прав працівника при наданні відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтями 25 і 26 Закону про відпустки, є те, що на час надання цих відпусток за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках (за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — до досягнення дитиною 16-річного віку) зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, час перебування працівника у відпустці за свій рахунок не зараховується
Таким чином, працівнику можна надати відпустку без збереження заробітної плати за угодою між працівником та адміністрацією до 15 календарних днів на рік (стаття 26 Закону України «Про відпустки»), а також відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку (стаття 25 Закону про відпустки).
Відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.
Потрібно взяти до уваги, що надання певним категоріям працівників відпустки без збереження заробітної плати також передбачаються: Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (від 28.02.1991 р. № 796) — працівники, що мають статус чорнобильця 3-ї та 4-ї категорії - до 14 робочих днів, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (від 18.11.2004 р. № 2195) - до двох тижнів на рік; Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (від 22.10.1993 р. № 3551) - до 14 к. д. .