Питання: працівник кілька років тому частково
втратив працездатність – йому встановлено 2 групу інвалідності. На відпустку
якої тривалості має право такий працівник? Якщо він надав відділу кадрів
лікарні довідку про інвалідність лише через кілька років – чи втратив право на
частину відпустки за минулі періоди ?
Відповідь: право на щорічну основну
відпустку тривалістю 30 календарних днів він отримав з моменту встановлення 2
групи інвалідності. Надання довідки через певний час це право не скасовує.
Детальніше -
– тривалість щорічної
основної відпустки працівника згідно чинного трудового законодавства становить 24 календарних дні. Причому
тривалість такої відпустки не може бути меншою, ніж передбачено частиною першою
статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі —
Закон про відпустки), тобто 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік,
який відлічують з дня укладення трудового договору.
У той же час статтею 6 Закону про
відпустки визначено категорії працівників, яким встановлено щорічну основну
відпустку більшої тривалості. Так, інваліди I і II груп мають право на щорічну
основну відпустку тривалістю 30 календарних днів, а інваліди III групи — 26
календарних днів. При цьому не має значення — чи це основне місце роботи, чи
сумісництво.
Якщо працівник працює в закладі охорони
здоров’я, наприклад, із 2010 року і надав роботодавцеві довідку МСЕК у 2017
році, в якій зазначено про встановлення йому інвалідності IIІ групи з 2013
року, працівнику частиною 7 статті 6 Закону України «Про відпустки»
гарантовано надання щорічної основної відпустки (далі — відпустка) тривалістю
26 календарних днів з дня укладення трудового договору.
Причому обставини, за яких відділ кадрів
(або бухгалтерія) не мала довідки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК),
що підтверджує інвалідність працівника, юридичного значення не мають.
Законодавство не обмежує право
працівника використати відпустки за попередні роки, а також не встановлює
терміну давності, після якого працівник втратить право на невикористану
відпустку.
Якщо працівник з якихось причин не
використав відпустки за кілька попередніх років (зокрема за два, три, чотири
або більше років), він може використати їх. Якщо ж працівник звільнятиметься,
роботодавець виплатить йому грошову компенсацію.
Такої ж думки дотримуються й Держпраці
(лист від 22.12.2015 № 5947/0/4.2-06/6/ДП-15) та Мінсоцполітики (лист від
29.12.2015 № 774/13/116-15). – листи додаються.
Тож, якщо працівник з якихось причин не
скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то
він має право їх використати, а в разі звільнення йому повинна бути виплачена
компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток (ст. 24 Закону про
відпустки ).
Як варіант - за бажанням працівника
частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією (ч. 4 ст. 24
Закону про відпустки і ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України ). При
цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток за
кожний робочий рік не повинна становити менше ніж 24 календарних дні.
Заклад охорони здоров’я повинен надати
працівникові всі належні йому дні невикористаної відпустки за попередні роки
або за його бажанням компенсувати невикористані календарні дні (по два чи по
шість – в залежності від групи інвалідності) за кожний робочий рік за умови
використання не менше ніж 24 календарних дні за кожний робочий рік.
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
22 грудня 2015 року №
5947/0/4.2-06/6/ДП-15
Щодо надання працівнику з інвалідністю
невикористаних днів щорічної відпустки або виплати йому грошової компенсації
Департамент з питань праці Державної
служби України з питань праці на лист <...> щодо надання роз’яснень
стосовно надання працівнику з інвалідністю невикористаних днів щорічної
відпустки або виплати йому грошової компенсації, повідомляє наступне.
Відповідно до частини першої статті 6
Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) щорічна основна відпустка
надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований
робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Відповідно до частини сьомої статті 6
Закону інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30
календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.
Чинним законодавством України не
передбачено обмеження щодо використання за бажанням працівника щорічних
невикористаних відпусток за попередні роки, а також терміну давності, після
якого працівник втратить право на невикористану відпустку.
У той же час слід зауважити, що згідно з
частиною п’ятою статті 11 Закону забороняється ненадання щорічних відпусток
повної тривалості протягом двох років підряд.
Частиною другою статті 12 Закону
встановлено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику,
як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення
робочого року, за який надається відпустка.
Відповідно до частини четвертої статті
24 Закону за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється
грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та
додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Також зазначаємо, що порядок, умови та
критерії встановлення інвалідності затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі — Постанова № 1317). Так,
інвалідність встановлюють шляхом проведення медико-соціальної експертизи з
метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання,
групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи,
реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій,
фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Зазначену експертизу проводять
медико-соціальні експертні комісії (далі — МСЕК). За результатами огляду МСЕК
видає особі, яку визнано інвалідом, довідку встановленого зразка із зазначенням
групи інвалідності та індивідуальну програму реабілітації.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 1317
висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі
реабілітації інваліда, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами
та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх
відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Таким чином, під час оформлення трудових
відносин з інвалідом роботодавець має отримати від нього довідку до акту огляду
МСЕК та індивідуальну програму реабілітації. Додатково інформуємо, що листи
центральних органів виконавчої влади не встановлюють норм права і мають
інформаційно-роз’яснювальний характер.
Директор В. Сажієнко